Харківський Лісопарк — улюблене місце активного відпочинку мешканців нашого міста. Територіально це північна частина Харкова, де у райони житлової забудови вклинюється справжній дубовий ліс, подекуди віком понад 200 років. Природний ліс на межі міста приваблює не лише охочих подихати свіжим повітрям, а й дослідників-натуралістів. З-поміж цих людей, що люблять та досліджують природу, не становлять виняток і зоологи.
Перша задокументована знахідка рукокрилих у харківському Лісопарку — руда вечірниця, спіймана наприкінці серпня 1935 року. Саме від того року тодішні студенти та юннати Харкова здійснювали регулярні “рейди” в Лісопарк з метою пошуку рукокрилих. Від середини 1930-х до кінця 1940-х було зроблено близько 50 знахідок вісьмох видів кажанів, а саме: нічниці водяної, вечірниці рудої, вечірниці малої, кажана пізнього, нетопира-карлика (пігмея), нетопира лісового, вуханя та надзвичайно рідкісного виду, натепер зниклого з території Україні, — вечірниці велетенської.
Найінтенсивніше дослідження рукокрилих Лісопарку проводив тодішній студент біофаку Харківського університету Геннадій Петрович Московський. На превеликий жаль, доля цього талановитого юнака склалася трагічно. У 1941 році він зголосився до загону студентів-добровольців на фронт та загинув у боях під Наро-Фомінськом у листопаді того ж року.
Геннадій Петрович Московський — студент біофаку ХНУ, дослідник рукокрилих Лісопарку у передвоєнний період (світлина за матеріалами: Зайцев Б.П. та ін. Студбат. Харківські студбатівці. Харків, 2005. 79 с.)
У пізнанні рукокрилих харківського Лісопарку брав активну участь також Олександр Сергійович Лисецький, який надалі став доцентом кафедри зоології Харківського університету. Він продовжував дослідження до 1949 року. Однак вже після 1950-го рукокрилі Лісопарку перестали бути об’єктом уваги харківських натуралістів.
Kharkiv Bat Group
Після значної перерви вивчення рукокрилих у харківському Лісопарку поновилося вже у 2010 році завдяки фахівцям Kharkiv Bat Group. Першорядними завданнями було з’ясувати, які види кажанів збереглися у Лісопарку впродовж минулих десятиріч, а також виявити та закартувати місця локалізацій колоній у дуплах дерев. Відповідно до Законів України оселища кажанів, як тварин, що занесені до Червоної книги України, підлягають охороні від впливу людей (наприклад, якщо йдеться про ліс, то в такому лісі запроваджують обмеження на рубки).
Наближеність Лісопарку до міста робить його зручним полігоном для еколого-освітньої роботи та практики для юннатів і студентів. Впродовж трьох років фахівці Kharkiv Bat Group залучили до досліджень понад 30 осіб, здебільшого студентів ХНУ та юннатів Харківського зоопарку, а також небайдужих харків’ян.
Огляд дупла, в якому оселилася колонія рудих вечірниць (червень 2011). Світлина Єгора Яцюка
Освітня акція з рукокрилих з представниками громадської організації “Зелений Фронт” (травень 2011). Світлина Марії Судакової
Студенти біофаку ХНУ у польовому таборі з вивчення рукокрилих у Лісопарку (травень 2011). Світлина Антона Влащенка
Види рукокрилих харківського Лісопарку
За підсумками трирічних досліджень рукокрилих у Лісопарку вдалося з’ясувати, що на цій території мешкає щонайменше 9 видів кажанів. А саме: нічниці водяна та ставкова, вечірниці руда та мала, нетопирі лісовий, пігмей та середземноморський (нетопир Куля), пізній кажан та бурий вухань. Ми виявили на один вид більше, ніж було відомо у 1930-х.
Проте, з одного боку, сучасні методи вилову кажанів ефективніші, ніж у минулому, а з іншого – далеко не всі з виявлених видів народжують дитинчат саме на території Лісопарку. Щоправда, в минулому було відомо про виводкові колонії малих вечірниць у Помірках, тепер цей вид трапляється у Лісопарку тільки в період міграції. Найцікавішою сучасною знахідкою можна вважати ставкову нічницю. Це доволі рідкісний вид, що оселяється поблизу великих водойм. В Лісопарку було спіймано молодого самця цього виду, що є свідченням того, що ставкові нічниці народжують дитинчат у цьому районі. На сьогодні не вдалося виявити велетенську вечірницю — вид, що зник не лише з теренів Лісопарку, але й у більшості регіонах України. Найімовірнішою причиною зникнення велетенської вечірниці є вирубування лісів, до того ж йдеться не лише про зменшення лісовкритих площ, а й про зміну структури лісу (вирубування старих всохлих дерев). Тому подальша охорона лісу та його мешканців у Лісопарку має ґрунтуватися на зменшенні обсягів вирубувань та збереженні старих дерев.
Докладніше про види
Водяна нічниця – звичайний вид у харківському Лісопарку. Мешкає там в теплу пору року, з квітня по вересень. Колонії самиць і поодинокі самці оселяються в дуплах дерев Лісопарку. Відомо, що виводкова група (колонія самиць) мешкає в околицях Комсомольського озера (південна частина лісу) і в околицях Фельдман Екопарку (північна частина). Самиці народжують по одному дитинчаті в середині червня, через місяць молоді вже здатні до самостійного польоту. Побачити водяних нічниць в Лісопарку можна над водою Комсомольського озера на тлі неба, освітленого міськими вогнями. Вилітають на полювання вони пізно, в густих сутінках, а полюють на однаковій висоті (10-20 см) над водою, літаючи по кругу.
Ставкова нічниця – рідкісний вид у харківському Лісопарку. Знайдені всього декілька особин. Відомо, що колонії цього виду налічують десятки й сотні особин і селяться на горищах. Для полювання ставкові нічниці використовують великі водойми. При цьому щоночі вони можуть долати до 20 км, пролітаючи між місцями полювання і сховищами. Можна припустити, що колонія ставкових нічниць розташовується на північних околицях міста Харкова, і деякі особини прилітають на водойми Лісопарку полювати на комах. Побачити ставкову нічницю досить складно, для точної ідентифікації цього виду треба використовувати ультразвукові детектори.
Опубліковані результати: