Один з найзагадковіших лісових видів кажанів – велетенська вечірниця (Nyctalus lasiopterus). Цей вид виправдовує свою назву та дійсно є найбільшим кажаном Європи. Ареал велетенської вечірниці простягся від Іспанії на заході до Європейської Росії на сході (практично до Уральських гір). Попри широке поширення, мало які з європейських країн можуть похизуватися достовірними відомостями про цей вид. Наприклад, в Польщі та Німеччині відомо лише декілька знахідок велетенської вечірниці. В Угорщині та Словаччині вид трапляється тільки у певних місцинах.
Фахівці Харківської групи з кажанів цікавляться велетенською вечірницею не випадково. Якраз в лісах під Харковом, а саме в околицях славетних Коропових Хуторів у далекому 1915 році було знайдено найбільшу у Східній Європі колонію цього виду. Зробив цю знахідку тодішній студент Московського університету, а в майбутньому — славетний професор-теріолог та завідувач кафедри зоології у Харківському аграрному університеті Олексій Мігулін. Тринадцять дорослих самиць в дуплі старої груші у 1915 році — початок історії знахідок цього виду на Харківщині. У наступні 40 років цей вид в нашій місцевості знаходили неодноразово, втім самостійних колоній вечірниці вже не формували. 1955-м роком датується остання достовірна реєстрація велетенської вечірниці на території області. 1950-ті стали переломними не лише для Харківщини, а й для всієї України: більше велетенська вечірниця на території республіки не траплялася.
Сенсацією стала нова знахідка цього виду у 2009 році в Чорнобильській зоні відчуження, де відбувалися багаторічні дослідження кажанів, в яких брали активну участь фахівці Харківської групи з кажанів. Знахідка 2009 підштовхнула до ревізії гігантської вечірниці в Україні. У 2010-2011 роках була організована серія експедицій в ті місця, де цей вид знаходили в минулому. Однак, знайти підтвердження присутності цього виду не вдалося; фактично гігантська вечірниця в Україні може бути віднесена до зниклих видів (за винятком єдиної точки – глухих лісів на півночі Чорнобильської зони відчуження). За результатами інвентаризації цього виду в Україні було прийнято рішення продовжити цю роботу в Росії.
У червні-липні 2013 року фахівці Харківської групи з кажанів разом з волонтерами та юннатами Гуртка юних біологів Харківського зоопарку зробили серію експедицій в місця, де в минулому були відомі знахідки велетенської вечірниці. Були обстежені: Воронезький заповідник (знахідки 1936-1962 рр.), Окський заповідник (знахідка 1987 р.), заповідник «Брянський ліс» (знахідка 1987 р.), ділянки лісових масивів під Нижнім Новгородом (знахідка 1932 р.) і Великим Новгородом (можлива знахідка середини 1990-х). Всього було спіймано трохи понад 1300 особин 12 видів кажанів, і тільки на одній території — у Воронезькому заповіднику — було спіймано велетенську вечірницю.
У ніч з 30 на 31 липня 2016 року команда Харківських дослідників кажанів та юннатів спіймали 5 особин вечірниці велетенської!
Нова знахідка вечірниці у Харківської області зроблена лише в 4 км від межі міста, біля сел. Караван, Дергачівського району. Слід підкреслити, що дослідження кажанів на Харківщині ґрунтовно проводять з 1999 року, і за ці роки вже обстежено більшість великих лісових масивів та спіймано більше 15 000 кажанів, тому ця нова знахідка велетенської вечірниці не є наслідком не достатньої вивченості кажанів у регіоні, а дійсно є новою реєстрацією виду.
Проте, фахівці не впевнені, що ці вечірниці народились саме у лісах під Харковом, скоріше за все це мігранти з півночі (найближче відоме місце розмноження цього виду знаходиться у Воронезькій області, Росія). Тепер велетенська вечірниця повертається до переліку видів кажанів Харківської області, та стає 13 видом відомим для цього регіону.
Після зняття промірів, фото та відео сесії всі вечірниці були повернені неушкодженими на те саме місце, де їх спіймали.
Опубліковані результати:
A. Vlaschenko, S. Gashchak, A. Gukasova and A. Naglov. 2010. New record and current status of Nyctalus lasiopterus (Schreber, 1780) (Chiroptera: Vespertilionidae) in Ukraine. Lynx 41: 209-216.